Криворізький ліцей №81 Криворізької міської ради


запам'ятати

 



Міністерство oсвіти і науки, молоді та спорту України

Національна дитяча гаряча лінія
Календарь Украины

Тривожність та підлітковий вік

Тривожність — це переживання емоційного дискомфорту, пов'язане з очікуванням неблагополуччя, почуттям небезпеки. Підвищена тривожність є причиною багатьох психологічних труднощів дитинства, в тому числі багатьох порушень розвитку.

Щоб зміни в ставленні пiдлiтка до власного «Я» були позитивними, i в процесi його розвитку можна було уникнути невдач, що супроводжує досягнення успiху у пiдлiтковому вiцi, їй треба допомогти пізнати свій внутрішній світ та інших людей, навчити відчувати й аналізувати себе, адекватно оцінювати реальні успіхи i запобігати невдачам.

підлітковий вік — період переходу від дитинства до дорослості. З одного боку, для цього періоду показовим є негативні вияви, дисгармонійність у будові особистості, з іншого — багато позитивних факторів: збільшення самостійності учнів, різноманітність і змістовність міжособистісних взаємин з однолітками та дорослими, розширення сфери діяльності тощо.

При цьому самооцінка молодших підлітків є неоднозначною, недостатньо цілісною, що обумовлює немотивовані вчинки.

У цьому віці найважливіше — спілкування з однолітками. Спілкуючись з друзями, підлітки активно засвоюють норми, засоби соціальної поведінки, визначають критерії оцінки себе та інших, спираючись на своєрідний «кодекс дружби». Зовнішні ознаки комунікативної поведінки молодших підлітків доволі неоднозначні.

З одного боку, в підлітків є бажання за будь - яку ціну бути таким, як усі, з іншого — мати певну автономію; прагнення здобути повагу  та авторитет серед друзів і демонстрування своїх вад, неетичної конфліктної поведінки у ставленні  до дорослих (учителів,  батьків), однолітків  без неприємних суб'єктивних переживань.

Підліток знаходиться у постійному пошуку «норми» поведінки, зовнішнього вигляду, внутрішньої позиції  тощо. Однак для цього віку характерна диспропорція, тобто відсутність «норми». Цю диспропорцію ускладнює різниця у темпах  психічного та фізичного розвитку (акселерати та ретарданти), цю різницю має враховувати вчитель під час вибору змісту й форм навчання етики.

Почуття дорослості займає суттєве  місце у внутрішній позиції підлітка, воно визначається тим, що підліток уже не бажає, щоб його вважали дитиною, він вимагає «ролі дорослого». Але реалізувати що потребу у складній діяльності учень, як правило, не може. Звідси -  прагнення до «зовнішньої дорослості», яке виявляється у зовнішніх атрибутах: модний одяг, зміна зачісок,  макіяж, «коштовні»  іграшки, паління тощо.

Необхідно зауважити, що підлітковий вік традиційно вважається найважчим у плані виховання.

 

Розглянемо як впливає надмірна тривожність на діяльність і розвиток особистості?

Нам необхідно звернути увагу на те, що за оптимального, нормального рівня -  тривожність мобілізує - це ознака готовності людини діяти. Згiдно з наявним матеріалом, наприклад, якщо тривожність буде надто  низькою, при переході проїжджої частини дороги людина може потрапити під машину. Але мобілізуюча функція тривоги діє в досить вузьких межах при сильних і стабільних переживаннях. Слiд зазначити, що стійкий, високий рівень тривожності має негативний, дезорганізуючий вплив на діяльність і розвиток особистості дітей і підлітків незалежно від того, у якій формі та в якому вигляді вона виявляється. При високому рівні тривожність додає діяльності пристосовницький характер, негативно позначається на результативності діяльності й насамперед в оцінних ситуаціях (формується низький рівень домагань). При пристосувальному характері діяльності діяльність і спілкування здійснюються не за внутрішніми, властивими самій діяльності мотивами, а визначаються тривожністю, тобто зовнішнім  стосовно діяльності, далеким мотивом. А зараз розглянемо, як впливають ситуації тривожності на розвиток особистості?

У психології є таке поняття, як «маски тривожності». Маски тривожності — це такі форми поведінки, що, маючи вигляд яскраво виражених ознак особистісних особливостей, породжуваних тривожністю, дозволяють людині водночас переживати її в пом'якшеному вигляді і не виявляти назовні. Такими «масками» найчастіше описуються

 

агресивність, залежність, апатія, надмірна мрійність, облудність, лінощі. Маска не рятує дитину, підлітка від суб'єктивних переживань тривоги, але дає змогу більш-менш успішно приховати її від оточення і дає змогу регулювати появу і рівень пережитої тривоги. Маски тривожності — це не тільки захист, а й способи регуляції та компенсації тривоги. Це зародкові, загальмовані або деформовані варіанти ефективних шляхів подолання труднощів.

А тепер розглянемо як людина використовує «маски тривожності»?

Людина росте зі своїми «масками», чим довше вони на неї «надягнені», тим складніше «зняти» їх. На якомусь етапі дитина-підліток бачить, що дорослим усе складніше дати раду маскам. І зріст, і вага, і вуса, що пробиваються, потребують самоповаги (самоствердження). Самоповагу  учень починає завойовувати сам.

процес перетворень «визначає основні особливості формування особистості дитини підліткового віку», а відповідно і специфіку роботи з ними. Залежно від конкретних соціальних умов, культури, традицій щодо виховання дітей, перехідний період може мати різний зміст.